Дифтерія
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше шкіри, з розвитком фібринозного (дифтеритичного) запалення в місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної й нервової систем, нирок.
Механізм передачі інфекції.
Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий. Бактеріовиділення у хворого починається з кінця інкубаційного періоду й триває до повної санації ротоглотки, у деяких випадках може формуватися вторинне носійство. При спалахах дифтерії первинними носіями можуть бути до 10 % зовнішньо здорових людей. Сезонність — осінньо-зимова, імунітет стійкий антитоксичний, але не антибактеріальний, можливі повторні захворювання, а також виникнення інфекції у вакцинованих осіб, в обох випадках перебіг захворювання, як правило, легкий.
Актуальність вакцинації.
Імунізація, що проводилася з 1930-х років, дозволила до середини 1970-х років практично ліквідувати дифтерію у багатьох країнах, як масову епідемічну хворобу. Вона реєструвалася у вигляді поодиноких випадків. Але з кінця 1980-х років спалахнула епідемія дифтерії, яка охопила переважно республіки колишнього СРСР, максимум захворюваності припав на Росію та Україну. Особливістю даної епідемії було значне переважання серед захворілих дорослого населення над дитячим.
Станом на 2019 рік в Україні існує загроза поширення захворювання серед населення. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, вакциновані менше 70% дітей, а рівень охоплення щепленнями серед дорослих – ще нижчий.
Симптоми захворювання та можливі ускладнення.
Важливо своєчасно діагностувати хворобу. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз. Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи і часто призводить до смерті. Токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем і вторинні інфекції також можуть мати летальні наслідки. Небезпечність захворювання характеризується високою смертністю, що за даними МОЗ становить 50 випадків з 1000.
-початок захворювання надзвичайно гострий;
-біль у горлі;
-підвищена температура;
-наліт на мигдалинах сірого кольору;
-осиплість голосу;
-ускладнене дихання та ковтання;
-висока температура;
-набряк слизової оболонки носоглотки;
-збільшення лімфатичних вузлів.
Діагностика.
Загально-лабораторні дослідження.
Біохімічні методи дослідження.
Специфічна діагностика, що включає бактеріоскопічне, бактеріологічне та серологічне дослідження.
Лікування.
Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару у найближчі терміни. Отож щоб попередити страшні наслідки даного захворювання та сприяти ранній діагностиці необхідно при перших симптомах недуги звертатися за медичною допомогю до сімейного лікаря.
Матеріал підготував сімейний лікар КНП “ЦПМСД “ПІВНІЧНИЙ” Яценя Віталій Олександрович
